Мета

Якби мене спитали, що я хочу в цьому житті і до чого прагну, я б відповів – результату. Тому що будь-які слова марні без конкретної роботи і досягнень. Кожне починання повинно дійти до свого логічного завершення – реалізації, а не підвисати у повітрі.

Я вдячний долі, що в моєму житті спорт, а особливо футбол, знаходиться на перших позиціях. Ця гра навчила мене командної гри і жаги до перемоги. Вважаю, що я знайшов формулу особистого успіху і щастя. В мене є чудова дружина і донька. В наші буремні часи я зміг розпочати власну справу і дати їй подальший хід. Чого ще можна бажати, до чого йти? Час працювати на громаду.

В Україні склалась така ситуація, що люди змушені шукати кращої долі в обласному центрі, в столиці, а то і закордоном. Рідне село або містечко не може запропонувати ні роботи, ні необхідної інфраструктури – транспорту, дитсадків, шкіл, закладів відпочинку тощо. Регіональні центри розвиваються, а все інше – просто зникає. Країна перетворюється в мегаполіс із соціальною пустелею навколо.

Це можна змінити. На прикладі Вишгородського р-ну Київщини, де нами було успішно реалізовано низку проектів, видно – малі міста і села мають майбутнє. Кожен населений пункт може бути придатний для повноцінного життя, а не існування. Жити в містечку може бути не гірше від Києва. Головне – не кидати ситуацію напризволяще, а разом брати її у свої руки.

Я вірю, що спільна робота держави, місцевого самоврядування, бізнесу і громадських активістів здатні творити дива. Досить захоплюватись рівнем життя в США або країнах Європи. Прийшла пора показати всім, що ми можемо краще.

Ярослав Москаленко